Скорочено життя це сон педро кальдерон

В безлюдной горной местности, неподалёку от двора польского короля, заблудились Росаура, знатная дама, переодетая в мужское платье, и её слуга. Близится ночь, а вокруг ни огонька. Вдруг путники различают в полумраке какую-то башню, из-за стен которой им слышатся жалобы и стенания: это проклинает свою судьбу закованный в цепи Сехизмундо. Он сетует на то, что лишён свободы и тех радостей бытия, что даны каждому родившемуся на свет. Найдя дверь башни незапертой, Росаура и слуга входят в башню и вступают в разговор с Сехизмундо, который поражён их появлением: за всю свою жизнь юноша видел только одного человека — своего тюремщика Клотальдо. На звук их голосов прибегает уснувший Клотальдо и зовёт стражников — они все в масках, что сильно поражает путников. Он грозит смертью незваным гостям, но Сехизмундо решительно вступается за них, угрожая положить конец своей жизни, если тот их тронет. Солдаты уводят Сехизмундо, а Клотальдо решает, отобрав у путников оружие и завязав им глаза, проводить их подальше от этого страшного места. Но когда ему в руки попадает шпага Росауры, что-то в ней поражает старика, Росаура поясняет, что человек, давший ей эту шпагу (имени его она не называет), приказал отправиться в Польшу и показать её самым знатным людям королевства, у которых она найдёт поддержку, — в этом причина появления Росауры, которую Клотадьдо, как и все окружающие, принимает за мужчину.

Оставшись один, Клотальдо вспоминает, как он отдал эту шпагу когда-то Вьоланте, сказав, что всегда окажет помощь тому, кто принесёт её обратно. Старик подозревает, что таинственный незнакомец — его сын, и решает обратиться за советом к королю в надежде на его правый суд. За тем же обращаются к Басилио, королю Польши, инфанта Эстрелья и принц Московии Астольфо. Басилио приходится им дядей; у него самого нет наследников, поэтому после его смерти престол Польши должен отойти одному из племянников — Эстрелье, дочери его старшей сестры Клорине, или Астольфо, сыну его младшей сестры Ресизмунды, которая вышла замуж в далёкой Московии. Оба претендуют на эту корону: Эстрелья потому, что её мать была старшей сестрой Басилио, Астольфо — потому, что он мужчина. Кроме того, Астольфо влюблён в Эстрелью и предлагает ей пожениться и объединить обе империи. Эстрелья неравнодушна к красивому принцу, но её смущает, что на груди он носит портрет какой-то дамы, который никому не показывает. Когда они обращаются к Басилио с просьбой рассудить их, он открывает им тщательно скрываемую тайну: у него есть сын, законный наследник престола. Басилио всю жизнь увлекался астрологией и, перед тем как жена его должна была разрешиться от бремени, вычислил по звёздам, что сыну уготована страшная судьба; он принесёт смерть матери и всю жизнь будет сеять вокруг себя смерть и раздор и даже поднимет руку на своего отца. Одно из предсказаний сбылось сразу же: появление мальчика на свет стоило жене Басилио жизни. Поэтому король польский решил не ставить под угрозу престол, отечество и свою жизнь и лишил наследника всех прав, заключив его в темницу, где он — Сехизмундо — и вырос под бдительной охраной и наблюдением Клотальдо. Но теперь Басилио хочет резко изменить судьбу наследного принца: тот окажется на троне и получит возможность править. Если им будут руководить добрые намерения и справедливость, он останется на троне, а Эстрелья, Астольфо и все подданные королевства принесут ему присягу на верность.

Тем временем Клотальдо приводит к королю Росауру, которая, тронутая участием монарха, рассказывает, что она — женщина и оказалась в Польше в поисках Астольфо, связанного с ней узами любви — именно её портрет носит принц Московии на груди. Клотальдо оказывает молодой женщине всяческую поддержку, и она остаётся при дворе, в свите инфанты Эстрельи под именем Астреа. Клотальдо по приказу Басилио даёт Сехизмундо усыпляющий напиток, и, сонного, его перевозят во дворец короля. Здесь он просыпается и, осознав себя владыкой, начинает творить бесчинства, словно вырвавшийся на волю зверь: со всеми, включая короля, груб и резок, сбрасывает с балкона в море осмелившегося ему перечить слугу, пытается убить Клотальдо. Терпению Басилио приходит конец, и он решает отправить Сехизмундо обратно в темницу. «Проснёшься ты, где просыпался прежде» — такова воля польскою короля, которую слуги незамедлительно приводят в исполнение, снова опоив наследного принца сонным напитком.

Смятение Сехизмундо, когда он просыпается в кандалах и звериных шкурах, не поддаётся описанию. Клотальдо объясняет ему, что все, что тот видел, было сном, как и вся жизнь, но, говорит он назидательно, «и в сновиденьи / добро остаётся добром». Это объяснение производит неизгладимое впечатление на Сехизмундо, который теперь под этим углом зрения смотрит на мир.

Басилио решает передать свою корону Астольфо, который не оставляет притязаний на руку Эстрельи. Инфанта просит свою новую подругу Астреа раздобыть для неё портрет, который принц Московии носит на груди. Астольфо узнает её, и между ними происходит объяснение, в ходе которого Росаура поначалу отрицает, что она — это она. Все же правдами и неправдами ей удаётся вырвать у Астольфо свой портрет — она не хочет, чтобы его видела другая женщина. Её обиде и боли нет предела, и она резко упрекает Астольфо в измене.

Узнав о решении Басилио отдать корону Польши принцу Московии, народ поднимает восстание и освобождает Сехизмундо из темницы. Люди не хотят видеть чужестранца на престоле, а молва о том, где спрятан наследный принц, уже облетела пределы королевства; Сехизмундо возглавляет народный бунт. Войска под его предводительством побеждают сторонников Басилио, и король уже приготовился к смерти, отдав себя на милость Сехизмундо. Но принц переменился: он многое передумал, и благородство его натуры взяло верх над жестокостью и грубостью. Сехизмундо сам припадает к стопам Басилио как верный подданный и послушный сын. Сехизмундо делает ещё одно усилие и переступает через свою любовь к Росауре ради чувства, которое женщина питает к Астольфо. Принц Московии пытается сослаться на разницу в их происхождении, но тут в разговор вступает благородный Клотальдо: он говорит, что Росаура — его дочь, он узнал её по шпаге, когда-то подаренной им её матери. Таким образом, Росаура и Астольфо равны по своему положению и между ними больше нет преград, и справедливость торжествует — Астольфо называет Росауру своей женой. Рука Эстрельи достаётся Сехизмундо. Со всеми Сехизмундо приветлив и справедлив, объясняя своё превращение тем, что боится снова проснуться в темнице и хочет пользоваться счастьем, словно сном.

«Життя це сон» (ісп. La vida es sueño) – п’єса іспанського драматурга Педро Кальдерона де ла Барка, вперше представлена в 1635 році. Вважається найбільш відомою і значною п’єсою Кальдерона. У центрі твору – конфлікт між людиною і природою, владою і особистістю.

Часто у нас не вистачає часу читати твори повністю, і тоді краще скористатися коротким змістом п’єси «Життя це сон» Кальдерона, з нього ви теж зможете зрозуміти основний зміст цієї п’єси. Представлений короткий зміст читається за 5-10 хвилин, оригинал за 80-90 хвилин.

Короткий зміст п’єси Педро Кальдерона  “Життя це сон”

У безлюдній гірській місцевості, неподалік від двору польського короля, заблукали Росаура, знатна дама, переодягнена в чоловіче плаття, і її слуга. Наближається ніч , а навколо ні вогника . Раптом подорожні розрізняють в напівтемряві якусь вежу, із-за стін якої їм чуються скарги і стогони: це проклинає свою долю закутий в ланцюги Сехізмундо. Він нарікає на те, що позбавлений свободи і тих радощів буття, що дані кожному народженому на світ. Знайшовши двері вежі незамкненими , Росаура і слуга входять в башту і вступають в розмову з Сехізмундо, який вражений їх появою : за все своє життя юнак бачив тільки одну людину – свого тюремника Клотальдо. На звук їхніх голосів прибігає сонний Клотальдо і кличе стражників – вони всі в масках, що сильно вражає подорожніх. Він загрожує смертю незваним гостям, але Сехізмундо рішуче заступається за них, погрожуючи покінчити з собою, якщо той їх зачепить. Солдати відводять Сехізмундо, а Клотальдо вирішує, відібравши у подорожніх зброю і зав’язавши їм очі, провести їх подалі від цього страшного місця. Але коли йому до рук потрапляє шпага Росаури, щось у ній вражає старого, Росаура пояснює , що людина, яка дала їй цю шпагу ( імені його вона не називає), наказала вирушити до Польщі і показати її самим шляхетним людям королівства, у яких вона знайде підтримку, – в цьому причина появи Росаури, яку Клотадьдо, як і всі навколишні, приймають за чоловіка.

Залишившись один, Клотальдо згадує, як він віддав цю шпагу колись Вьоланте, сказавши, що завжди надасть допомогу тому, хто принесе її назад. Старик підозрює, що таємничий незнайомець – його син , і вирішує звернутися за порадою до короля в надії на його правий суд. За тим же звертаються до Басиліо, королю Польщі, інфанта Естрелья і принц Московії Астольфо. Басиліо є їх дядьком, і в нього самого немає спадкоємців, тому після його смерті престол Польщі має відійти одному з племінників – Естрелії, дочці його старшої сестри Клоріне, або Астольфо, синові його молодшої сестри Ресізмунди, яка вийшла заміж в далекій Московії. Обидва претендують на цю корону: Естрелья тому, що її мати була старшою сестрою Басіле , Астольфо – тому, що він чоловік. Крім того, Астольфо закоханий у Естрелію і пропонує їй одружитися і об’єднати обидві імперії. Естрелья небайдужа до красивого принца, але її бентежить, що на грудях він носить портрет якоїсь дами, який нікому не показує. Коли вони звертаються до Басіле з проханням розсудити їх, він відкриває їм ретельно приховану таємницю: у нього є син, законний спадкоємець престолу. Басиліо все життя захоплювався астрологією і, перед тим як дружина його повинна була звільнитися від тягаря, вирахував за зірками, що синові уготована страшна доля; він принесе смерть матері і все життя буде сіяти навколо себе смерть і розбрат і навіть підніме руку на свого батька. Одне з пророцтв збулося відразу: поява хлопчика на світ привела до смерті дружини Басиліо. Тому король польський вирішив не ставити під загрозу престол, вітчизну і своє життя і позбавив спадкоємця всіх прав, увязнивши його в темницю, де він – Сехізмундо – і виріс під пильною охороною і спостереженням Клотальдо. Але тепер Басиліо хоче різко змінити долю наслідного принца: той опиниться на троні і отримає можливість правити. Якщо ним керуватимуть добрі наміри і справедливість, він залишиться на троні, а Естрелья, Астольфо і всі піддані королівства принесуть йому присягу на вірність.

Тим часом Клотальдо призводить до короля Росауру, яка, розчулена участю монарха, розповідає , що вона – жінка і опинилася в Польщі в пошуках Астольфо, пов’язаного з нею узами любові – саме її портрет носить принц Московії на грудях. Клотальдо надає молодій жінці всіляку підтримку, і вона залишається при дворі, у свиті інфанти Естрелья під ім’ям Астрея. Клотальдо за наказом Басіле дає Сехізмундо заколисливий напій, і , сонного, його перевозять в палац короля. Тут він прокидається і, усвідомивши себе владикою, починає творити безчинства, немов вирвавшийся на волю звір: з усіма, включаючи короля, грубий і різкий, скидає з балкона в море слугу, який наважився йому перечити, намагається вбити Клотальдо. Терпінню Басиліо приходить кінець, і він вирішує відправити Сехізмундо назад в темницю. «Прокинешся ти, де прокидався раніше» – така воля польскою короля, яку слуги негайно приводять у виконання, знову обпоївши наслідного принца сонним напоєм.

Сум’яття Сехізмундо, коли він прокидається в кайданах і звірячих шкурах, не піддається опису. Клотальдо пояснює йому, що все, що той бачив, було сном, як і все життя, але, каже він повчально , «і в сновидінні / добро залишається добром» . Це пояснення справляє незабутнє враження на Сехізмундо, який тепер під цим кутом зору дивиться на світ .

Басиліо вирішує передати свою корону Астольфо, який не залишає домагань на руку Естрелії. Інфанта просить свою нову подругу Астрею роздобути для неї портрет, який принц Московії носить на грудях. Астольфо впізнає її, і між ними відбувається пояснення, в ході якого Росаура спочатку заперечує, що вона – це вона. Все ж правдами і неправдами їй вдається вирвати у Астольфо свій портрет – вона не хоче , щоб його бачила інша жінка. Її образі й болю немає меж , і вона різко дорікає Астольфо в зраді.

Дізнавшись про рішення Басиліо віддати корону Польщі принцу Московії, народ піднімає повстання і звільняє Сехізмундо з темниці. Люди не хочуть бачити чужинця на престолі, а чутка про те, де захований спадкоємець-принц , вже облетіла межі королівства; Сехізмундо очолює народний бунт. Війська під його проводом перемагають прихильників Басиліо, і король вже приготувався до смерті, віддавши себе на милість Сехізмундо. Але принц змінився: він багато передумав, і шляхетність його натури взяла гору над жорстокістю і брутальністю. Сехізмундо сам припадає до ніг Басиліо як вірний підданий і слухняний син. Сехізмундо робить ще одне зусилля і переступає через свою любов до Росаури заради почуття, яке жінка відчуває до Астольфо. Принц Московії намагається послатися на різницю в їх походження , але тут у розмову вступає благородний Клотальдо: він говорить, що Росаура – його дочка, він впізнав її по шпазі, колись подарованої ним її матері. Таким чином, Росаура і Астольфо рівні за своїм становищем і між ними більше немає перешкод , і справедливість торжествує – Астольфо називає Росауру своєю дружиною. Рука Естрелії дістається Сехізмундо. З усіма Сехізмундо привітний і справедливий, пояснюючи своє перетворення тим, що боїться знову прокинутися в в’язниці і хоче користуватися щастям, немов сном.