Мутен сон бачив у києві на горах

А
Святослав мутен сон бачив у Києві на
горах.

«Сю ніч з вечора одягали мене,—
сказав,—
чорним покривалом на кроваті тисовій,
черпали мені синє вино, з отрутою змішане,
сипали мені з порожніх сайдаків пособників-поган
великий жемчуг на лоно
і ніжили мене.
Уже дошки без стовпа в моїм теремі злотоверхім.
Всю ніч з вечора сірі ворони каркали
близь Пліснеська на оболоні,
були в дебрі вологій
і неслися до синього моря».
І
сказали бояри князю:
«Уже, княже, туга ум полонила;
се-бо два соколи злетіли з отчого стола злотого
пошукати града Тмутороканя
або попити шоломом з Дону.
Уже соколам тим крильця повтинали поганих
шаблями,
а їх самих опутали у пута залізні.
Темно-бо було в третій день:
два сонця затемнились,
оба багрянії стовпи погасились
і з ними молоді два місяці,
Володимир і Святослав, х
тьмою там заволоклися,
і в морі потонули,
і велику зухвалість подали хинові.
На ріці на Каялі тьма світ покрила;
по Руській землі простерлися половці,
наче пардуже гніздо.
Уже упала хула на хвалу,
уже вдарило насилля на волю,
уже кинувся див на землю.
І от готськії краснії діви
заспівали на березі синього моря:
дзвонять руським злотом,
славлять часи Вусові,
леліють мсту Шарукана.
А ми уже, дружина,
жадні веселості!»

Тоді великий Святослав ізронив
злоте слово,
з сльозами змішане,

і прорік:
«О мої синовці,
Ігорю і Всеволоде!
Рано єсте почали Половецькую землю мечами
разити,
а собі слави шукати.
Та без честі одоліли,
без честі-бо кров поганую ви пролляли.
Ваші хоробрі серця в міцному харалузі сковані,
а в смілості згартовані.
Що ж ви вчинили моїй сріберній сідині?
І уже не бачу влади сильного,
і багатого, і многоратного
брата мойого Ярослава
з чернігівськими вельможами,
з воєводами, і з старшими,
і з боярами, і з топчаками,
і з силачами, і з смільцями.
Тії-бо без щитів
з ножами захалявними
кликом полки побіждають,
дзвонячи в прадідівську славу.
Ви ж сказали: «Мужаймося самі —
славу минулу самі візьмемо
і прийдешню ми самі поділимо!»
А чи диво се, браття, старому помолодіти?
Коли сокіл пір’я міняє —
високо птиць ганяє:
не дасть гнізда свойого в обиду.
Та се зле: князі мені — не пособники,
нінащо ся година обернулась.
Он в Римові кричать під шаблями половецькими,
а Володимир під ранами.
Туга і печаль сину Глібовому!»

Великий княже Всеволоде!
Не мислю б тобі прилетіти
іздалека —
отчий злотий стіл постерегти!
Ти-бо можеш Волгу веслами розкропити,
а Дін шоломами вилляти!
Коли б ти тут був —
то була б рабиня по ногаті,
а бранець — по різані.
Ти-бо можеш посуху живими списами стріляти —
удалими синами Глібовими!

Ти, буй Рюриче, і Давиде!
Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали?
Чи не ваша хоробра дружина рикає, яко тури,
ранені шаблями гартованими на полі незнаємім?
Вступіте, господарі, в золоті стремена
за обиду часу нашого,
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!

Галицький Осмомисле
Ярославе!
Високо сидиш ти на своїм злотокованім столі,
підпер гори Угорськії своїми залізними полками,
заступив королеві путь,
зачинив Дунаю ворота,
мечеш тягарі через хмари,
суди рядиш до Дунаю.
Грозьби твої по землях течуть,
одчиняєш ти Києву ворота,
стріляєш ти з отчого злотого стола салтанів за
землями.
Стріляй, господарю, Кончака,
раба поганого,
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!

А ти, буй Романе, і
Мстиславе!
Хоробра мисль носить ваш ум на подвиг.
Високо пливеш ти на подвиг в сміливості,
як той сокіл на вітрах ширяючи,
хотя птицю в смілості здолати.
Єсть-бо у вас залізнії молодці
під шоломами латинськими.
Од них гуде земля, і краї многі —
Хинова, Литва, Ятвяги, Деремела,
і половці сулиці свої покидали,
а голови свої підклонили
під тії мечі харалужнії.

Але вже, княже, Ігорю
померк сонця світ,
а дерево поронило листя не з добра:
по Росі і по Сулі городи поділили.
А Ігореве військо хоробре не воскресити!
Дін тебе, княже, кличе і зове князів на побіду.
Ольговичі, хоробрі князі, успіли на бій!

Інгвар
і Всеволод,
і всі три Мстиславичі,
не злого гнізда шестикрильці!
Не побідним ви жеребом собі землі розхватали!
Де ж ваші золоті шоломи,
і сулиці ляськії, і щити?
Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами
за землю Руськую,

Источник

Ñëîâî î ïîëêàõ Èãîðÿ, êîòîðûå øëè ê Õðèñòó, à ïðèøëè ê Áîãó.

Ïðèøëà ïîðà ïîïðàâèòü ñåáÿ íàñ÷åò ñíà Ñâÿòîñëàâà.
Ñëàâà Áîãó!
Ìåíÿ âñ¸ âðåìÿ ñìóùàëà ìûñëü-çà÷åì Ñïàñèòåëü ðàññêàçàë î Ñâîåì Ðàñïÿòèè ÷åðåç ñîí Ñâÿòîñëàâà.
Òåïåðü ÿ âèíþñü-Ãîñïîäü íå ðàññêàçûâàë î Ñâîåì Ðàñïÿòèè ÷åðåç ñîí Ñâÿòîñëàâà.
Íî ïðî ñîí Ñâÿòîñëàâà ðàññêàçàë, âî âñòóïëåíèè ðàññêàçà î Ñâîåì Ðàñïÿòèè.
Ïî÷åìó?
Çà÷åì Âñåäåðæèòåëü ýòî ñâÿçàë?
À çàòåì, ÷òî Ñâÿòîñëàâ óâèäåë Õðèñòà â ãðîáó â íî÷ü Ðàñïÿòèÿ, âî ñíå, â Êèåâå íà ãîðàõ.
È ýòî ñîîòâåòñòâîâàëî äåéñòâèòåëüíîñòè.
Â ýòó íî÷ü, Õðèñòà äåéñòâèòåëüíî ïîëîæèëè â Ãðîá.
Òàêîé âîò âåùèé ñîí, ïîýòîìó åãî è èñïîëüçîâàë Ãîñïîäü â Ñëîâå.

Òåïåðü ïîïîäðîáíåå.

À Ñâÿòúñëàâü ìóòåíú ñîíú âèäå
âú Êèåâå íà ãîðàõú.
“Ñè íî÷ü, ñú âå÷åðà, îäåâàõóòü ìÿ – ðå÷å –
÷ðúíîþ ïàïîëîìîþ
íà êðîâàòû òèñîâå;

Êîìó ðå÷å Ñâÿòîñëàâ?
È ÷òî ðå÷å?

Â òîì òî è äåëî, ÷òî Õðèñòó!

Ýòèì Ãîñïîäü ñêàçàë î ìíîãîì.
Êîãäà ðå÷å?
Êîãäà Ñïàñèòåëü ñïàñ Èãîðÿ, Îí äîñòàâèò åãî íå ïðîñòî â Êèåâ, à â Êèåâ ê îòöó-òî åñòü ê Ñâÿòîñëàâó.
È Ñïàñèòåëü ðàññêàæåò Ñâÿòîñëàâó ïðî Ðàñïÿòèå, à Ñâÿòîñëàâ Ñïàñèòåëþ ñâîé ñîí.

Âîò ñìîòðèòå:

Ñïàñèòåëü ðàññêàçûâàåò ñîí Ñâÿòîñëàâà êíÿçüÿì (è íàì) â êîòîðîì Ñâÿòîñëàâ óâèäåë, êàê-“îäåâàõóò ìÿ”.
Ïîñêîëüêó âî ñíå “îäåâàõó” Ñàìîãî Õðèñòà, òî íè÷åãî äðóãîãî êàê “ìÿ” ïðî Ñåáÿ, Ãîñïîäü â Ñëîâå íàïèñàòü íå ìîã.
Èõ âñåãî äâîå-Ãîñïîäü è Ñâÿòîñëàâ.

Ïîýòîìó Ãîñïîäü è ãîâîðèò-Ñâÿòîñëàâ óâèäåë Ìåíÿ, õîòÿ ñàì Ñâÿòîñëàâ ñêàæåò Õðèñòó, ÷òî óâèäåë Òåáÿ âî ñíå.
Íî ýòî íå ïðÿìàÿ ðå÷ü Ñâÿòîñëàâà, à ðàññêàç Õðèñòà î ñíå Ñâÿòîñëàâà.

Ñïàñèòåëü è Ñâÿòîñëàâ îáñóäÿò, êîíå÷íî, è âñåñëàâà ïîëîöêîãî, êîòîðûé òîëüêî ÷òî ñáåæàë èç òþðüìû Êèåâà îò Ñâÿòîñëàâà è Ðàñïÿë Õðèñòà.
À Ñâÿòîñëàâ, êîíå÷íî, ïîâèíèòñÿ, ÷òî íå ñìîã óäåðæàòü ýòîãî óðîäà, à Ãîñïîäü åãî ïðîñòèò.

×òî ïðîèñõîäèò âî ñíå Ñâÿòîñëàâà?

“Ñè íî÷ü, ñú âå÷åðà, îäåâàõóòü ìÿ – ðå÷å –
÷ðúíîþ ïàïîëîìîþ
íà êðîâàòû òèñîâå

Òèñîâàÿ êðîâàòü-ýòî íèæíÿÿ ÷àñòü ãðîáà.
Òåñàòü ðóáàíêîì äîñêè.
Âî ñíå Ñâÿòîñëàâà-Õðèñòà íàêðûëè ÷åðíûì ïîêðûâàëîì.

Óæå äüñêû áåçú êíåñà
â ìîåìú òåðåìü çëàòîâðúñåìú.

Êðûøêîé íàêðûëè ãðîá.

Ó ãðîáà êíåñà íå áûâàåò-ýòî áàëî÷íîå ïåðåêðûòèå â ëþáîì òåðåìå.
Êðûøêà îïèðàåòñÿ íà êðàÿ îñíîâàíèÿ-ýòî è òàê ïîíÿòíî, íî âîò òàê, ïîýòè÷íî, âûñêàçàëñÿ Ãîñïîäü î ãðîáå âî ñíå Ñâÿòîñëàâà.
Ïî÷åìó òåðåì-ãðîá çëàòîâåðõíèé.
Ìîæåò Ñâÿòîñëàâ óâèäåë êðåñò çîëîòîé íà êðûøêå?
Ïîêà áåç Ðàñïÿòèÿ, êîíå÷íî.

Äàëüøå.
Ôðàçà Õðèñòà:

“÷ðúïàõóòü ìè ñèíåå âèíî,
ñ òðóäîìú ñìåøåíî;
ñûïàõóòü ìè òúùèìè òóëû ïîãàíûõú òëüêîâèíú
âåëèêûé æåí÷þãü íà ëîíî
è íåãóþòú ìÿ”

Âêëèíèëàñü â ñîí Ñâÿòîñëàâà ñëó÷àéíî.
ß äóìàþ, ÷òî ýòî îïÿòü ïåðåïóòàí ïîðÿäîê ôðàç â Ñëîâå, ÷òî áûëî óæå íå ðàç.
Ýòî íå ìóòíûé ñîí Ñâÿòîñëàâà, à óæå ïîäðîáíîñòè Ñàìîãî Ðàñïÿòèÿ, ÷òî îòðàæåíî íà íàïëå÷íèêå Õðèñòà- Ðàñïÿòèå(íàïëå÷íèê Áîãîëþáñêîãî)
Íàñûïàëè â êîë÷àíû ðàêóøêè íà áåðåãó Çîëîòîãî Ðîãà è áðîñàëè â Õðèñòà.
Òî÷å÷êè íà ýòîì íàïëå÷íèêå -ýòî ñòîï-êàäð ïîëåòà ýòèõ ðàêóøåê, ãîâîðåíî óæå.

Îäíèì ñëîâîì, Ãîñïîäü, ñâÿçàë ìóòíûé ñîí Ñâÿòîñëàâà,êîòîðûé îêàçàëñÿ ïî÷òè òî÷íûì, ñî Ñâîèì ÿñíûì, ïîäðîáíûì ðàññêàçîì î Ðàñïÿòèè, ïîñëå êîòîðîãî Åãî òîæå ïîëîæèëè â Ãðîá è çàêðûëè êðûøêîé.
È òåïåðü âñ¸ ñòàëî íà ñâîè ìåñòà.

Çäåñü íàäî äîáàâèòü, ÷òî
“Èãîðü åäåò ïî Áîðè÷åâó êî Ñâÿòîé Áîãîðîäèöå Ïèðîãîùåé”

Âìåñòå ñ Õðèñòîì!

Ïîòîìó Èãîðü åäåò ê Âëàäèìèðó Âåëèêîìó ó êîòîðîãî íàõîäèòñÿ ýòà Èêîíà-Âëàäèìèðñêàÿ Áîãîðîäèöà-ñàìàÿ Âåëèêàÿ Èêîíà Ðóñè.
À Õðèñòó, êîíå÷íî æå, òîæå çàõî÷åòñÿ ïîâèäàòü ñâîåãî äåäà.
È òîëüêî âñòðåòèâøèñü ñ äåäîì, Ñïàñèòåëü ïîëåòèò îáðàòíî, ê ñâîåìó âîéñêó è ðîäíûì-íà Àíàòîëèéñêîå ïëîñêîãîðüå, ãäå Åãî âîéñêî äâèæåòñÿ îò Òüìóòîðîêàíÿ ê Èçìèðó.

Åùå îäíà âñïëûâøàÿ äåòàëü ïðî íàïëå÷íèê Ðàñïÿòèå.
Ìîé äðóã, Âàëåíòèí Âåëèêèé(ñòèõè.ðó), ïðåäïîëîæèë, ÷òî èçîáðàæåíèå íà íàïëå÷íèêå âûðåçàë Ñàì Ãîñïîäü.
ß ñ íèì ñîãëàñåí.
Ïîäáèðàë öâåò ýìàëè-òîæå.
Íèêàêèõ áóêâ íà íàïëå÷íèêå íå áûëî, êîíå÷íî.

Íàïðèìåð ñèíåå âèíî â Ñëîâå-íà íàïëå÷íèêå Ðàñïÿòèå-äåéñòâèòåëüíî ñèíåå. Öåëàÿ áî÷êà ÿäà, â ðóêå ÿðîñëàâà ïîëîöêîãî.

Ñ êîïüåì-âñåñëàâ ïîëîöêèé.
Ïîä íèìè èõ äåòêè òàíöóþò, âîêðóã Õðèñòà.

áîñóâè âðàíè âúçãðàÿõó ó Ïëåñíåñêà,

Ñëåâà äâîå è ñïðàâà îäèí.
Ñïðàâà -ñûí ÿðîñëàâà.
Ñëåâà ñûí è âíóê âñåñëàâà.
Çíàåòå ïî÷åìó?
Òîò, ÷òî ïî öåíòðó âíèçó-îäíî ëèöî ñ âñåñëàâîì è ýòî, êîíå÷íî, íå ñëó÷àéíî.
Êòî åùå, êðîìå Õðèñòà çíàë ýòèõ íåãîäÿåâ â ëèöî è ìîã âûðåçàòü íà ìåäè äëÿ Ñåáÿ, ÷òîáû íîñèòü íà ïëå÷àõ?
Ïîõîæ íà îòöà òîëüêî ñòàðøèé ñûí.
Ïîýòîìó ýòîãî ñûíêà âñåñëàâà ïîëîöêîãî çâàëè Ðîìà.
Íåñìîòðÿ íà ýòî Ãîñïîäü ïðîùàåò ñûíêîâ è âíóêîâ, è ïðèçûâàåò èõ îäóìàòüñÿ.
Âñåñëàâà è ßðîñëàâà ïðåäëàãàåò óáèòü, íî íå â Ñëîâå, à â Ïñàëòûðå.

Â ñëîâå äåâû ïîþò î ìùåíèè çà Õðèñòà(Øàðîêàíÿ-ýòî Âñåäåðæèòåëü)

“À ìû óæå äðóæèíà æàäíî âåñåëû”

-Îòâåòèë èì Ñïàñèòåëü.

Çàøåëîìÿíåì!

Ê ñîæàëåíèþ, îáúÿâëåíèÿ î ñáîðå ñðåäñòâ íà äîáðûå äåëà çàïðåùåíû ïðàâèëàìè ïîëüçîâàíèÿ äàííîãî ïîðòàëà.
Ýòî íàçûâàåòñÿ ñáîð ïîæåðòâîâàíèé, ïî÷åìó òî…
È ýòî çíà÷èò, ÷òî ôèëüì î Õðèñòå, ïî Ñëîâî î ïîëêó Èãîðåâå Õðèñòà ÿ áóäó ñíèìàòü îäèí, íà ñâîþ ïåíñèþ è ÷åðåç 100 ëåò.
Íî ê ñ÷àñòüþ íå çàïðåùåíû îáðàòíûå äåéñòâèÿ.
Åñëè ÿ âàì äàþ – òî ýòî ìîæíî, îêàçûâàåòñÿ.
Âàì ìíå – íåëüçÿ.
Ìíå âàì – ìîæíî.
À åñëè îáúåäèíèòü ýòè äâà ïðîöåññà â îäíî öåëîå?
Äëÿ ýòîãî íàäî ïðî÷èòàòü ìîþ ñîâñåì ìàëåíüêóþ ñòàòüþ íà

ßíäåêñ Äçåí “Áîãàòåéòå” Áàéãèëüäèí Âàëåíòèí.

Источник

Розділ І, Заспів

Розповідь починається від Бояна, давнього співця, який розповідає коротку передісторію цього твору і переймається як би краще розповісти про ці події. Зрештою він все вирішив і сказав, що найкраще було би почати оповідь (чи повість, як її називає Боян) від князя Володимира до Ігоря, тому що саме Ігорь і почав масштабну і жорстоку війну проти половецьких орд, які зазіхали на землі руські.

Розділ ІІ, Ігор вирушає в похід, загрозливі віщування природи

На початку цього розділу знову невеличкий вступ від віщого співця Бояна. Далі розповідається про те, що Ігор чекає брата Всеволода, щоб піти разом із ним у похід на половців. Коли ж Всеволод прийшов, то сказав, що вони обидва — брати-Святославичі, мають бути один за одного горою. Після цього князі сідлали коней, але хмари заступили сонце, і тьма лягла на всю армію Ігореву. Для підняття військового духу Ігор каже, що «лучче ж би потятим бути, аніж полоненим», що потрібно «проломити списа Половецького»; і він не відступить, бо хоче «або голови положити, або напитися шоломом з Дону!» (перемогти). Ці слова надихнули військо. Не дивлячись на лихі знаки природи, Ігор повів свою армію на Дін, битися з половцями.

Розділ ІІІ, Перша битва з половцями

Була п’ятниця. Ігорева армія буквально розтрощила половецьке військо, не залишивши половцям нічого: руські воїни забрали в полон найкращих дівчат, покрали все золото, коштовності та гроші.

Налякані половці (в оригінальному тексті вони представлені здебільшого образами Гзака і Кончака) сідали на конів і бігли з місця битви.

Розділ IV, Друга битва з половцями, поразка Ігоревого війська

Настала субота. У небі чітко видно чотири сонця (як символ чотирьох київських князів, що фігурують у творі), які застеляють темні-темні грозові хмари. Це віщування того, що тут, на ріці Каялі, руські воїни не зможуть сьогодні перемогти.

І ось наступають половці, вони летять на армію Ігоря як вітер.

Боян звертає свою увагу до Всеволода, що стоїть в обороні, намагається стримати атаки половців. Потім віщий співець повертається у давню історію і розповідає про міжусобиці між руськими князями та про те, до чого вони призвели.

Боян звертає увагу на те, що і тоді були жахливі битви, але такої як зараз, світ ще не чув. Зранку і до вечора, кожного дня тривають страшні битви між руськими воїнами і половцями. Вся земля була в крові.

Ігорь прийняв рішення повернути свою армію в інший бік, на допомогу брату Всеволоду, який вже не міг стримувати натиск ворога. Фінальна битва пройшла на річці Каялі, там вбили Всеволода, більшість ігоревого війська, а самого Ігоря забрали в полон.

Розділ V, тужіння за Ігоревим військом

Боян розповідає про тугу за втраченими воїнами. Також віщий співець розповідає нам як це вплинуло на стан руських земель: почалась розруха; у зв’язку з тим, що землі залишились без захисту; кожне плем’я приходило і крало з них все, що можна. Жінки руські почали плакати за ігоревим військом, весь Київ був у тузі:

«Вже ж нам про милих своїх
Ні мислю не помислити,
Ні в думці не подумати,
Ні очима їх не побачити,
Вже ж нам серебром-золотом
Довіку не тішитись!».

Поганим було і те, що Всеволод та Ігор ще до битви підтримували міжусобиці, бо хотіли зберегти владу у своїх руках. Єдиним, хто розумів важливість єдності руських князів, був князь Святослав, що придушував ці міжусобиці. Також Святослав досить рішуче і сміливо діяв проти половців, за що його вихваляли німці і венеційці, греки і морава. У наступних рядках знову прославляється Святослав і засуджується Ігор, що «висів із сідла золотого та в сідло невольниче».

Розділ VI, Сон і золоте слово Святослава

Святослав, великий князь, відчув, що війська Ігоря та його братів зазнали поразки. Вночі він бачить віщий мутен сон, що був сповнений метафористичних образів. Зміст його наступний: на третій день польоту двох орлів (вони символізують двох князів) два сонця і два місяці загасились, темінь вкрила річку Каялу, а половці, мов таргани, поповзли по руській землі.

Святослав прокинуся і зронив золоте слово зі сльозами змішане (тобто сказав промову). Великий князь зауважив, що зарано молоді Ігор та Всеволод пішли війною на половців, а все тому, що хотіли князі себе увіковічити, здобути славу. Далі Святослав каже, що зробленого не переробиш, треба виправляти наслідки і закликає всіх інших князів стати дружніми, об’єднатися і помститися за те, що зробили половці, а вони фактично осквернили як землю руськую, так і руських воїнів, а також князів, не кажучи вже про те, що одного з них вони вбили. Також все це великий руський князь підкріплює прикладами з історії, закликає пам’ятати перших князів Київської Русі – Рюрика і Давида. Ця промова надихає всіх князів і руський народ. Саме тому Святослав у багатьох літописних оповідях і зокрема у цьому творі постає як найбільш мудрий і розумний князь тих часів, у той час як Ігор та інші князі молоді і занадто активні.

Розділ VII, плач Ярославни (дружини Ігоря)

Тим часом Ярославна у Путивлі плаче за своїм чоловіком, але не тільки за ним: вона просить за всіх руських воїнів; питає в сил природи (у вітру, у Дніпра-Славутича, у сонця, у морів та в інших) чому доля така несправедлива до синів, чоловіків, батьків руських? Саме тому, що Ярославна плаче не лише за Ігорем, а й за іншими воїнами, ми можемо зробити висновок про велике благородство цієї руської жінки, а оскільки вона є збірним образом (образом усіх жінок руських) – про благородство усіх руських жінок.

Розділ VIII, втеча Ігоря з полону

Ігор все думає: як потрапити додому із полону. Бог допомагає йому в цьому: Овлур (один із половців) привів опівночі коня для Ігоря. Як тільки князь сів на коня і помчав додому, то відразу в погоню за ним зірвався Овлур (ще один половець) та інші половці.

Розділ IX, повернення Ігоря, величання

Гзак та Кончак (половці) переслідують Ігоря, але тепер сили природи вже допомагають Ігорю, а не заважають йому. Боян зауважив, що як голові (Ігорю) важко бути без тіла (без Русі), так і тілу без голови недобре. Ігор повернувся, йде по Боричевім узвозі до церкви святої Богородиці Пирогощої. Здоров’я князям і дружині, що стають за християн на поганії полки! Амінь.

«Слово про похід Ігорів» — героїчна поема, що була написана в кінці ХІІ століття;
тема твору — зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на половців 1185 р.;
ідея твору — заклик руських князів до єднання для спільної боротьби проти зовнішніх ворогів;
основним у вступі є те, що оповідач (ліричний герой) переймається, як розповісти про похід Ігоря на половців — так, як це робив славетний співець Боян, чи по-сучасному?
головним героєм-образом паралельно із Ігорем стає земля Руськая;
у творі дуже багато образів-символів, як-от чотири сонця (чотири князі), соколи (Ігор та його дружина), лихі віщування природи (попереджають Ігоря про недоречність походу на половців у цей час);
Святослав — найстаріший грізний київський князь, що у своєму «слові» каже про необдуманість походу князів на половців. Однією з причин їхньою поразки є те, що колишні князі більше дбали про славу й багатство, а менше про рідну землю;
автор часто переносить нас з одного місця дії в інше, навіть уявне, чи в минувшину — це, а також старонародна мова твору — особливості композиції;

Помітили помилку? Будь ласка, виділіть її мишкою та натисніть CTRL + ENTER.

Источник

У рішенні ЮНЕСКО про святкування 800-річчя “Слова” було сказано, що воно поряд з найвидатнішими творами давніх літератур впливає на всезагальний літературний процес, закладені в ньому ідеї миру і гуманізму відіграють велику роль у формуванні світової духовної культури…

Історія відкриття. Граф Олексій Мусін-Пушкін1 купив оригінал «Слова…» в архімандрита Спасо-Преображенського (Ярославського монастиря) Іоїля Биковського; підготував до друку текст й опублікував 1800 року в Санкт-Петербурзі. Проте рукопис і більшість друкованих примірників «Слова…» згоріли під час московської пожежі 1812 року.

Проблема авторства. Автор невідомий (хтось із оточення Ігоря – свідок, учасник подій).

Літературний рід. Ліро-епос.

Час написання. 1198 р. – після смерті Ярослава Всеволодовича і вокняжіння Ігоря Святославовича в Чернігові, під час найбільшого напруження половецько-новгородських відносин (Б. Яценко).

Проблема жанру. Героїчна поема (хоча жанрову природу твору визначають по-різному: пісня, поема, воїнська повість, билина, ораторський твір – «слово», плач і т.д.).

Тема. Зображення невдалого походу новгород-сіверського князя Ігоря на половців у 1185 р.

Ідея. Заклик до єдності Руської землі (утілена в «золотому слові Святослава»).

Зразок орнаментального стилю літератури Київської Русі (середньовіччя, ХІІ – ХІІІ ст.), для якого властиві мозаїчність композиції та багатотематичність творів, розмаїття художніх засобів, ускладненість синтаксису.

Історична основа. Образи.

Чи не гоже було б нам, браття,
почати старими словами ратних повістей
про похід Ігорів,
Ігоря Святославича2?

Початися ж оцій пісні по билицях часу нашого,
а не за вимислом Бояна3.
Боян бо віщий,
якщо кому хотів пісню творити,
то розтікався мислю по древу,
сірим вовком по землі,
сизим орлом під хмарами.

Споминав він, кажуть, давніх часів усобиці —
тоді напускав десять соколів на стадо лебедиць:
котру сокіл доганяє,
та перша пісні співає
старому Ярославу4,
хороброму Мстиславу5,
який зарізав Редедю перед полками касозькими,
красному Романові Святославичу6.

(…) Почнем же, браття, повість оцю
від старого Володимира до нинішнього Ігоря7,
який укріпив ум силою своєю
і вигострив серця свойого мужністю;
сповнившись ратного духу,
навів свої хоробрі полки
на землю Половецькую
за землю Руськую.

Тоді Ігор глянув на світлеє сонце й побачив
від нього тьмою всі свої вої прикриті.8

ПОМІРКУЙ! В історії літератури усталився погляд, згідно з яким Ігор – надмірно запальний, необачний князь, який, прагнучи слави, відкриває половцям дорогу на Русь. А як вважаєш ти? Зваж ще й на таку думку:

У 1184 році ускладнилися політичні відносини Ігоря Сіверського з Володимиром Переяславським, який напав на сіверські міста й пограбував їх. Окрім того, із півночі на Сіверщині погрожував рідний дядько переяславського князя Всеволод Суздальський, зі сходу – половці, союзники Всеволода (на початку 80-х років Владимиро-Суздальське князівство постачало половцям новітнє озброєння, див. у плачі Ярославни: «Чому мечеш хиновські стрілки … на воїв мого лада?»; хинови – фінський народ Волго-Окського межиріччя, підпорядкований суздальському князю. 1180 р. Святослав Київський здійснив каральну експедицію в Суздальський край, згодом завдав кілька могутніх ударів по половецьких силах, але програв битву за Рязань. На черзі була Сіверська земля…)

Отже, до початку 1185 р. Сіверська земля потрапила в лещата поміж ворожими силами. Це катастрофічне становище передано у «Слові» в образі сонячного затемнення, яке допомагає Ігореві усвідомити загрозу. У випадку вторгнення ворожих сил Сіверщина могла потрапити в ганебний полон. Тому князь Ігор вирішив, що краще померти в бою, аніж бути полоненими вдома, і закликає сісти на коней, тобто виступити в похід (…)

У поході 1185 р. князь Ігор ставив, перед собою два основні завдання: розгромити переяславську фортецю Глібів (опорний пункт у війні проти Сіверської землі) та повернути отчинні тмутороканські землі Олеговичів у районі Верхнього Дону в Муромо-Рязанському князівстві, що знаходилися під контролем суздальського князя.

…Позитивним підсумком цього походу було те, що Сіверщина включилась нарешті в єдину систему оборони Руської землі… (За Б. Яценком).

ІГОР

«Браття і дружино!
Лучче ж би потятим бути,
аніж полоненим бути…

Спала князю на ум охота —
і жадоба спробувати Дону великого
знамення йому заступила.
«Хочу бо, — сказав, —
списа переломити кінець поля Половецького;
з вами, русичі,
хочу голову свою положити
або напитися шоломом з Дону!»

…пересів із сідла золотого
у сідло невольниче.

Ігореві князю бог путь явить
із землі Половецької
на землю Руськую,
к отчому золотому столу.

Ігор спить,
Ігор не спить,
Ігор мислю поля мірить
од великого Дону
до малого Дінця.

А Ігор князь поскочив горностаєм в комиші
і білим гоголем на воду.
Упав на бистрого коня і скочив з нього сірим вовком.
І помчав до лугу Дінця,
і полетів соколом під млою,
забиваючи гусей і лебедів
на сніданок, на обід і на вечерю.

Ігор рече:
«О Донче!
Не мало тобі величі,
що леліяв ти князя на хвилях,
слав ти йому зелену траву на своїх берегах срібних,
одягав ти його теплою млою під тінню зеленого дерева,
стеріг ти його гоголем на воді,
чайками на струмках,
чернядьми на вітрах».

Сказав Боян про походи Святослава,
піснетворець часу давнього —
Ярослава, Олега, княжого:
«Хоч і тяжко голові без плечей —
Зле й тілу без голови», —
Руській землі без Ігоря.

«Сонце світиться на небесах —
Ігор князь в Руській землі», —
дівчата співають на Дунаї,
в’ються голоси через море до Києва.

Ігор їде по Боричевім до святої богородиці Пирогощої.
Землі раді, городи веселі.
Заспівавши пісню старим князям,
потім і молодим співати:
«Слава Ігорю Святославичу,
буй-туру Всеволоду,
Володимиру Ігоревичу!»
Здоров’я князям і дружині,
що борються за християн проти поганих полків!
ІГОР

Ігор жде милого брата Всеволода.
І сказав йому буй-тур Всеволод9:
«Один брат,
один світ світлий — ти, Ігорю!
Обидва ми Святославичі!
Сідлай, брате, свої бистрії коні,
а мої вже готові,
осідлані під Курськом, попереду.
А мої ті куряни — воїни вправні:
під трубами сповиті,
під шоломами злеліяні,
кінцем списа згодовані,
путі їм відомі,
яруги їм знайомі,
луки у них напружені,
сайдаки отворені,
шаблі вигострені;
самі скачуть, як ті сірі вовки в полі,
шукаючи собі честі,
а князю — слави».

Яр-туре Всеволоде!
Стоїш ти в обороні,
прищеш на воїв стрілами,
гримиш об шоломи мечами харалужними.
Куди тур поскочив, своїм золотим шоломом
посвічуючи,
там і лежать поганії голови половецькії.
Поскіпані шаблями гартованими шоломи оварськії
тобою, яр-туре Всеволоде!
Він завдав ці рани, дороге браття,
забувши почесть і життя,
і города Чернігова отчий золотий стіл,
і своєї милої жони, красної Глібівни10,
звичаї і обичаї!

ГЗАК (КЗА, ГЗА) І КОНЧАК11

Гзак12 біжить сірим вовком,
Кончак13 йому вслід править до Дону великого.

То не сороки заскрекотали —
по сліду Ігоревім їздить Гзак з Кончаком.
Тоді вóрони не крякали,
галки позмовкали,
сороки не скрекотали,
полози повзали тільки.
Дятли стукотом путь до ріки вказують,
солов’ї веселими піснями світ провіщають.

Мовить Гзак Кончакові:
«Коли сокіл до гнізда летить —
соколича розстріляємо своїми золоченими стрілами».
Каже Кончак до Гзи:
«Коли сокіл до гнізда летить —
то ми сокільця опутаємо красною дівицею».
І каже Гзак Кончакові:
«Коли його опутаємо красною дівицею,
не буде нам ні сокільця,
ні нам красної дівиці,
і почнуть нас птиці бити в полі Половецькім».
БОЯН

…якщо кому хотів пісню творити,
то розтікався мислю по древу,
сірим вовком по землі,
сизим орлом під хмарами.

Споминав він, кажуть, давніх часів усобиці —
тоді напускав десять соколів на стадо лебедиць:
котру сокіл доганяє,
та перша пісні співає
старому Ярославу,
хороброму Мстиславу…

…не десять соколів на стадо лебедиць пускає,
а свої віщії персти на живії струни накладає,
і вони самі князям славу рокотали.

…соловію часу давнього!
Аби ти оці полки ощебетав,
скачучи, соловію, помислом по древу,
літаючи умом під хмарами,
звиваючи славу обаполи часу нашого,
біжучи тропою Трояна через поля на гори!

СВЯТОСЛАВ

Тії бо два хоробрі Святославичі,
Ігор і Всеволод,
вже біду розбудили,
що її приспав був отець їх,
Святослав грізний великий київський.14
Грозою був він:
розгромив своїми сильними полками
і харалужними мечами,
наступив на землю Половецькую,
притоптав горби і яруги,
Змутив ріки і озера,
висушив потоки і болота.
А поганого Кобяка
із лукомор’я,
од залізних великих полків половецьких,
як вихор, вихопив.
І упав той Кобяк15
в граді Києві,
в гридниці Святослава.

Тут німці і венеційці,
тут греки і морава
співають славу Святославу16…

А Святослав мутен сон бачив в Києві на горах.
«В цю ніч з вечора одягали мене, — рече, —
чорним покривалом на кроваті тисовій,
черпали мені сине вино з горем змішане,
сипали мені з порожніх сайдаків степовиків поганих
великий жемчуг на лоно
і ніжили мене.
Уже дошки без князька в моїм теремі злотоверхім.
Всю ніч з вечора сірі ворони крякали під Плісенським на болонні,
були в дебрі Кияні
і неслися до синього моря».
І сказали бояри князю:
«Уже, княже, туга ум полонила;
се бо два соколи злетіли з отчого стола золотого
пошукати града Тмутороканя
або напитися шоломом з Дону.
Уже соколам крильця повтинали поганих шаблями,
а їх самих опутали у пута залізні.
Темно бо було в третій день:
два сонця затемнились,
оба багрянії стовпи погасились
і з ними молоді два місяці,
Олег і Святослав17,
тьмою огорнулись,
і в морі потонули,
і велику зухвалість подали хинові.
На ріці Каялі тьма світ покрила:
по Руській землі простерлися половці…

Тоді великий Святослав ізронив злоте слово18,
З сльозами змішане,
і прорік:
«О мої синовці,
Ігорю і Всеволоде!
Рано есте почали Половецькую землю мечами разити,
а собі слави шукати.

Великий княже Всеволоде!19
Не мислю б тобі прилетіти іздалека —
отчий золотий стіл постерегти!
Ти бо можеш Волгу веслами розкропити,
а Дін шоломами вилляти!
Коли б ти тут був —
то була б рабиня по ногаті,
а бранець — по різані…

Ти, буй Рюриче, і Давиде!20
Чи не ваші золочені шоломи по крові плавали?
Чи не ваша хоробра дружина рикає, яко тури,
ранені шаблями гартованими на полі незнаємім?
Вступіте, господарі, в золоті стремена
за обиду часу нашого,
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!

Галицький Осмомисле Ярославе!21
Високо сидиш ти на своїм злотокованім столі,
підпер гори угорськії своїми залізними полками,
заступивши королеві путь,
зачинивши Дунаю ворота,
метаючи тягарі через хмари,
суди рядячи до Дунаю.
Грози твої по землях течуть,
одчиняєш ти Києву ворота,
стріляєш ти з отчого золотого стола салтанів за землями.
Стріляй, господарю, Кончака,
раба поганого,
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!

А ти, буй Романе, і Мстиславе!22
Хоробра мисль носить ваш ум на подвиг.
Високо пливеш ти на подвиг в сміливості,
наче сокіл на вітрах ширяючи,
хотячи птицю в смілості здолати.
Єсть бо у вас залізні молодці
під шоломами латинськими.
Од них загула земля, і багато країн —
Хинова, Литва, Ятвяги, Деремела,
і половці сулиці свої покидали,
а голови свої підклонили
під тії мечі харалужнії.
Але вже, княже, Ігорю померк сонця світ,
а дерево поронило листя не з добра:
по Росі і по Сулі городи поділили.
А Ігоря хороброго полку — не воскресити!
Дін тебе, княже, кличе і зове князів на побіду.
Ольговичі, хоробрі князі, успіли на бій!

Інгвар і Всеволод,
і всі три Мстиславичі23,
не лихого гнізда шестикрильці!
Ви не правом переможців володіння собі захопили!
Нащо ж ваші золоті шоломи,
і сулиці ляськії, і щити?
Загородіте полю ворота своїми гострими стрілами
за землю Руськую,
за рани Ігореві,
смілого Святославича!

Один лиш Ізяслав,
син Васильків,
подзвонив своїми гострими мечами об шоломи литовськії,
погубив славу діда свого Всеслава,
а сам під черленими щитами
на кривавій траві
погублений литовськими мечами.
Ісходить юна кров, і сказав він:
«Дружину твою, княже, птиці крильми одягли,
а звірі кров полизали!»
Не було тут брата Брячислава,
ні другого, Всеволода.
Самотній, зронив він жемчужну душу з хороброго тіла
через золоте ожерелля.
Посмутніли голоси,
поникли веселощі,
труби трублять городенськії.

Ярославе і всі внуки Всеславові!24
Уже понизіть стяги свої,
вкладіть свої мечі пощерблені:
уже бо вискочили ви з дідівської слави!
Ви бо своїми крамолами
почали наводити поганих
на землю Руську,
на добро Всеслава.
Через незгоду бо настало насильство
од землі Половецької!

На сьомім віці Трояна
кинув Всеслав25 жереб на дівицю собі любу.
Він обманом обперся на коней
і скочив до града Києва
і діткнувся ратищем золотого стола київського.
Скочив од них лютим звірем опівночі з Білгорода,
окутався в синю млу;
він урвав щастя тричі:
одчинив ворота Новгороду,
розбив славу Ярославу,
скочив вовком до Немиги з Дудуток.

…Всеслав князь людям суд чинив,
князям городи рядив,
а сам вночі вовком бігав:
із Києва добігав до півнів у Тмуторокань,
великому Хорсові вовком путь перебігав.
Йому в Полоцьку подзвонили до заутрені рано
у святій Софії у дзвони,
а він в Києві дзвін той чув.
Хоч була й віща душа в смілім тілі,
та часто біду терпів він.
Йому віщий Боян в давнину і приспівку, розумний, сказав:
«Ні хитрому,
ні вмілому,
ні чаклуну вмілому —
суда божого не минути».

ЯРОСЛАВНА

На Дунаї Ярославнин26 голос чути,
зозулею, незнаєма, рано кує:
«Полечу, — рече, — зозулею по Дунаєві,
омочу шовковий рукав у Каялі ріці,
утру князю кривавії його рани
на дужому його тілі».

Ярославна рано плаче в Путивлі на забралі, примовляючи:
«О вітре, вітрило!
Чому, господине, так сильно вієш ти?
Чому мечеш ти хиновськії стрілки
на своїх легесеньких крильцях
на моєї лади воїв?
Мало тобі було вгорі під хмарами віяти,
леліючи кораблі на синім морі?
Чому, господине, мої веселощі по ковилі розвіяв?»

Ярославна рано плаче в Путивлі городі на заборолі, примовляючи:
«О Дніпре Словутичу!
Ти пробив єси кам’янії гори
через землю Половецькую.
Ти леліяв єси на собі Святослава насади
до полку Кобякового.
Прилелій, господине, мою ладу мені,
щоб я не слала йому сліз на море рано».

Ярославна рано плаче в Путивлі на забралі, примовляючи:
«Світлеє і трисвітлеє сонце!
Всім тепле і красне еси!
Чому, господине, простерло гарячі промені свої
на лади воїв,
в полі безводнім спрагою їм луки звело,
тугою їм сайдаки стягло?»

*Ритмічний переклад пам’ятки, зроблений Л. Є. Махновцем, публікується за виданням: «Слово о полку Ігоревім». Вступна стаття і примітки дійсного члена АН УРСР М. К. Гудзія. Упорядкування і підготовка тексту В. Л. Микитася, «Радянський письменник», К., 1955, стор. 47 — 69 (Бібліотека поета).

Источник