Читати життя це сон педро кальдерон скорочено
5620.png "Читати життя це сон педро кальдерон скорочено")
Стислий переказ, виклад змісту скорочено
Хорнада перша
Двоє подорожніх — Росаура (переодягнена чоловіком) і Кларін — знаходять вежу, в котрій живе прикутий Сехисмундо. Налякані мандрівники спочатку хочуть утекти, але потім вирішують підгледіти, хто мешкає у вежі, побачити злочинця і підслухати, що він говорить. Перед ними постає Сехисмундо:
Ох, горе тут мені! Ох, я нещасний!
Небеса, чому звалився,
Впав такий на мене гнів,
Що за злочин я вчинив
Проти вас — що народився?
Все я зважив, роздивився,
Розібрався у причині,
То й жорстокість вашу нині
Я збагнув уже сповна,
Адже злочин і вина —
Це родитися людині.
Хочу знати все, як є,
Щоб не мучитись журбою
(Хоч я знаю, що виною
Тут народження моє),
Чом недоля мене б’є,
Щоб ще більше я страждав
Через те, що світ пізнав?
Інші також народились,
Чом же їм права судились
Ті, яких я вік не мав?
Птах зродився, як із тьми,
І красується улітку,
Схожий барвами на квітку
Чи на гілочку крильми,
Коли синяву грудьми
Крає й лине у висоти,
Занедбавши без гризоти
Десь гніздечко на межі,—
Чом, як маю більш душі,
Маю менше я свободи?
Звір народиться й міцну
Носить шкіру, різномасний,
Наче знак зірок злощасний,
Кисті мудру таїну,
Коли суть явля страшну
І жорстоку від природи,
Людській силі йде супроти
В небезпеці сам на сам,—
Чом із кращим почуттям
Маю менше я свободи?
Риба зродиться й не дише,
В піні грається морській,
Ніби човен із луски
Той, що хвилечка колише,
Аби їй плилось вільніше,
І глибокі мірить води,
Забажавши прохолоди,
Аж на дно пірнає в твань,—
Чом, як більше поривань,
Маю менше я свободи?
Зродиться ручай, пливе,
Поміж квітами зміїться,
Мов срібло несе водиця,
Поміж квітами живе,
Коли дзвінко кличе, зве
Поміж квітами до згоди
І в полях без перешкоди
Плине вільно, мов дитя,—
Чом, як маю більш знаття,
Маю менше я свободи?
Що на мене ще впаде?
Наче Етна, я палаю
І готовий із відчаю
Серце вирвати з грудей:
Де закон, причина де,
Щоб людині, мов для страху,
Відібрати перевагу
З нею й пільгу ще таку,
Що Всевишній дав струмку,
Дав і рибі, й звіру, й птаху?
Росаура після такої відвертої промови починає співчувати Сехисмундо, але закутий принц, побачивши незнайомців, хапає Росауру й погрожує убити свідків своєї миттєвої слабкості. Росаура просить пощадити її в ім’я всього людського, що є в Сехисмундо. Вражений такими словами, принц стримує свій порив і починає розмовляти з подорожніми: говорить, що все життя він провів у цій вежі. Росаура, почувши таке, пригадує притчу про двох мудреців. (Один мудрець жив відлюдником і харчувався тільки травами, що їх знаходив у себе під ногами. Він часто запитував себе, чи є на світі людина, що бідує більше за нього. Одного разу, озирнувшись, мудрець побачив іншого відлюдника, який підбирав трави, викинуті ним геть, як непридатні до вжитку, і харчувався ними. Так доля відповіла першому мудрецеві на запитання: чи живе хтось гірше від нього.)
З’являються Клотальдо і солдати. Клотальдо лає вартових, які проґавили двох подорожніх, підпустивши їх до Сехисмундо. Звучить наказ схопити або убити свідків, що бачили прикутого принца. Проте Росаура показує шпагу, яку їй дав невідомий покровитель, наказавши показати в Полонії (саме тут і знаходяться зараз мандрівники) знатним особам. Цю шпагу мусили обов’язково впізнати. Таким чином Росаура й Кларін мали можливість знайти свого покровителя й благодійника. Клотальдо, побачивши шпагу, зупиняється вражений. Виявляється, саме він колись віддав цю шпагу Віоланті, сказавши прислати до нього його дорослого сина (якого він ніколи не бачив) із цією зброєю. Тепер королівський слуга опиняється в глухому куті: з одного боку, він повинен убити людей, котрі бачили Сехисмундо, з іншого — прийняти рідного сина, народженого Віолантою. Клотальдо вирішує піти до короля і, сказавши: “Це мій син! Але він бачив Сехисмундо”,— чекати на справедливе рішення короля, який, можливо, розчулений вірністю слуги, пожаліє його дитину і подарує їй життя.
В одному із залів королівського палацу Астольфо і Естрелья (королівські племінники від двох сестер) зізнаються одне одному в коханні і домовляються побратися, щоб уникнути боротьби за польський трон. Адже, як стає видно з їхньої розмови, король Басиліо не має прямого нащадка, а отже, і Астольфо, і Естрелья мають право претендувати на престол Польщі. З розмови також стає відомо, що Астольфо — герцог Московїї. З’являється король Басиліо, який просить послухати його розповідь. Король оповідає своїм близьким і придворним слугам, як кільканадцять років тому народився його син Сехисмундо. Ще до моменту його народження королеву Клорилену мучили кошмари, в яких вона бачила, що народжує чудовисько в людській подобі, яке, народившись, убиває її. Сни королеви справдилися — вона померла після народження сина. Але цим не обмежилося лихо. Справа в тому, що принц народився під час сонячного затемнення, і гороскоп, складений за моментом народження немовляти, вказував на прихід у світ злого і підступного монарха, який уб’є свого батька, а країну повергне в розбрат:
До своїх звернувшись студій,
Я узрів у всьому з жалем
Те, що буде Сехисмундо
Чоловіком вкрай зухвалим,
Принцом-кривдником жорстоким
І монархом нечестивим,
За якого королівство
Стане розбратом злостивим,
Школою хвальби й пороків,
Академією зради,
А він сам, пойнятий шалом,
Серед злочинів і звади,
Має тут мене звалити,
І себе, хоч я правую,
Біля ніг його побачу
(Це із соромом кажу я!),
1 мої сивини стануть
Для ступнів йому за килим.
Хто не вірить злу, коли
Зло постало зрозумілим
З його студій, що він робить
Із любові та потреби?
Тож, прочитавши таке пророцтво, Басиліо вирішив позбавити власного сина свободи й заточив його у вежі. Усім було оголошено, що інфант народився мертвим. Доступ до вежі отримав лише Клотальдо, який і вчив, і виховував нещасного бранця. Тепер король вирішив звільнити принца, адже той не вчинив іще жодного гріха, а отже, Басиліо повівся стосовно нього як деспот. До того ж настав час перевірити, наскільки правдивими були пророцтва про долю Сехисмундо. Басиліо вирішив поставити сина на своє місце й поспостерігати, як він буде керувати слугами. Якщо він виявить кращі сторони свого характеру, то стане законним наступником трону, якщо ж поводитиметься так, як передвіщали зорі, то король навіки позбавить його спадку й передасть право престолонаслідування своїм племінникам. Придворні присягаються королю, що на період “експерименту” жодним чином не викажуть неповагу до Сехисмундо, будуть ставитися до нього як до справжнього повелителя.
Слуги виходять. Біля короля залишається Клотальдо, який сповіщає про мандрівників, що бачили принца. Басиліо милує Росауру й Кларіна, адже весь двір уже знає про існування його сина. Клотальдо радіє такій розв’язці, адже йому не треба зізнаватися, що Кларін — його син. Клотальдо із розмови з Росаурою дізнається, що мандрівники прибули до Полонії, щоб змити кров’ю образу честі. Королівський слуга починає думати, що син прагне з’ясувати, хто його батько, і вбити його, адже позашлюбна дитина є благородною по крові, але ніколи не отримає визнання світу. Проте під час розмови Клотальдо і Росаури виявляється, що кривдник — герцог Астольфо.
Хорнада друга
До короля приходить Клотальдо і розповідає, що все виконано найкращим чином: він сам (Клотальдо) прийшов до Сехисмундо і, знаючи про те, що незабаром станеться, почав розмову про орла, який є найсильнішим серед птахів,— жорстоким хижаком, що вбиває безжально дрібне птаство. Під час розмови Клотальдо дав випити Сехисмундо заздалегідь приготований снодійний напій. Коли принц заснув, його перенесли у королівську спальню, де він і знаходиться зараз. Клотальдо цікавиться у Басиліо, навіщо король вдається до таких хитрощів, чому Сехисмундо просто не сказали правду і не привели до палат. Басиліо відповідає, що хоче перевірити, чи здатний Сехисмундо боротися з вродженими нахилами: жорстокістю, свавіллям… Але якщо виявиться, що принц не може стримати свої порочні бажання, його можна буде так само приспати, перенести до вежі і сказати, що побачене ним — то лиш дивний сон. Клотальдо помічає Сехисмундо, який вже прокинувся і прямує до них. Король швидко виходить. Біля Клотальдо опиняється Кларін, який дякує за те, що Клотальдо назвав Росауру своєю племінницею, а тому її введено до почту Естрельї та оточено увагою придворних. Кларін також жаліється на власну долю. Клотальдо обіцяє подбати про Кларіна.
До кімнати заходить Сехисмундо в оточенні музик. Слуги допомагають принцу одягнутися. Сехисмундо не йме віри тому, що бачить:
О мій світе, що я бачу!
О мій світе, що я чую!
Я дивуюсь і німую,
Вірю й ні в свою удачу.
Я в палатах незрівнянних?
Як же я сюди потрапив?
Я в парчі серед єдвабів,
Поміж слуг, розкішно вбраних?
Я прокинувся зі сну
В гарнім ложі, недолугий?
І мене вбирають слуги
В пишну одіж і ясну?
Не кажіть, що сон — омана:
Я збудився, день сія,—
Чи не Сехисмундо я?
Чом така до мене шана?
Як це сталося мені
Із уявою моєю,
Поки спав я, що себе я
Тут побачив не вві сні?
Долі все ж не обманути,
Хто б тут міг мене повчать?
Їм дозволю слугувать,
І хай буде те, що буде.
Сехисмундо наказує музикам припинити грати. На заперечення одного зі слуг, що принц сумний і його сум треба чимось розвіяти, Сехисмундо говорить, що його сум не розвіяти музикою. Побачивши Клотальдо, принц підходить до нього. Клотальдо припадає до руки Сехисмундо і покірно повідомляє, що той народився в королівській сім’ї, але через страшне провісництво зірок був заточений у вежі. Тепер же, коли король, його батько, став старим, Сехисмундо вирішили повернути у палати. До зали заходить Басиліо. Клотальдо припиняє свою розповідь, кажучи, що сам король оповість те, чого він не встиг розказати. Сехисмундо слухає розповідь придворного з дедалі більшою люттю. Наприкінці ж неї гнівно вигукує, що Клотальдо підлий брехун, адже був покірним слугою короля і жорстоким владарем закутого принца. “Помри від моєї руки”,— кричить він. Один зі слуг намагається попередити вбивство і вигуком спиняє Сехисмундо. Клотальдо, скориставшись цим, швидко виходить із зали. Натомість заходить Астольфо. Він, згідно з етикетом, чемно знайомиться із принцом, але Сехисмундо не відповідає йому доброзичливістю.
Источник
«Життя це сон» (ісп. La vida es sueño) – п’єса іспанського драматурга Педро Кальдерона де ла Барка, вперше представлена в 1635 році. Вважається найбільш відомою і значною п’єсою Кальдерона. У центрі твору – конфлікт між людиною і природою, владою і особистістю.
Часто у нас не вистачає часу читати твори повністю, і тоді краще скористатися коротким змістом п’єси «Життя це сон» Кальдерона, з нього ви теж зможете зрозуміти основний зміст цієї п’єси. Представлений короткий зміст читається за 5-10 хвилин, оригинал за 80-90 хвилин.
Короткий зміст п’єси Педро Кальдерона “Життя це сон”
У безлюдній гірській місцевості, неподалік від двору польського короля, заблукали Росаура, знатна дама, переодягнена в чоловіче плаття, і її слуга. Наближається ніч , а навколо ні вогника . Раптом подорожні розрізняють в напівтемряві якусь вежу, із-за стін якої їм чуються скарги і стогони: це проклинає свою долю закутий в ланцюги Сехізмундо. Він нарікає на те, що позбавлений свободи і тих радощів буття, що дані кожному народженому на світ. Знайшовши двері вежі незамкненими , Росаура і слуга входять в башту і вступають в розмову з Сехізмундо, який вражений їх появою : за все своє життя юнак бачив тільки одну людину – свого тюремника Клотальдо. На звук їхніх голосів прибігає сонний Клотальдо і кличе стражників – вони всі в масках, що сильно вражає подорожніх. Він загрожує смертю незваним гостям, але Сехізмундо рішуче заступається за них, погрожуючи покінчити з собою, якщо той їх зачепить. Солдати відводять Сехізмундо, а Клотальдо вирішує, відібравши у подорожніх зброю і зав’язавши їм очі, провести їх подалі від цього страшного місця. Але коли йому до рук потрапляє шпага Росаури, щось у ній вражає старого, Росаура пояснює , що людина, яка дала їй цю шпагу ( імені його вона не називає), наказала вирушити до Польщі і показати її самим шляхетним людям королівства, у яких вона знайде підтримку, – в цьому причина появи Росаури, яку Клотадьдо, як і всі навколишні, приймають за чоловіка.
Залишившись один, Клотальдо згадує, як він віддав цю шпагу колись Вьоланте, сказавши, що завжди надасть допомогу тому, хто принесе її назад. Старик підозрює, що таємничий незнайомець – його син , і вирішує звернутися за порадою до короля в надії на його правий суд. За тим же звертаються до Басиліо, королю Польщі, інфанта Естрелья і принц Московії Астольфо. Басиліо є їх дядьком, і в нього самого немає спадкоємців, тому після його смерті престол Польщі має відійти одному з племінників – Естрелії, дочці його старшої сестри Клоріне, або Астольфо, синові його молодшої сестри Ресізмунди, яка вийшла заміж в далекій Московії. Обидва претендують на цю корону: Естрелья тому, що її мати була старшою сестрою Басіле , Астольфо – тому, що він чоловік. Крім того, Астольфо закоханий у Естрелію і пропонує їй одружитися і об’єднати обидві імперії. Естрелья небайдужа до красивого принца, але її бентежить, що на грудях він носить портрет якоїсь дами, який нікому не показує. Коли вони звертаються до Басіле з проханням розсудити їх, він відкриває їм ретельно приховану таємницю: у нього є син, законний спадкоємець престолу. Басиліо все життя захоплювався астрологією і, перед тим як дружина його повинна була звільнитися від тягаря, вирахував за зірками, що синові уготована страшна доля; він принесе смерть матері і все життя буде сіяти навколо себе смерть і розбрат і навіть підніме руку на свого батька. Одне з пророцтв збулося відразу: поява хлопчика на світ привела до смерті дружини Басиліо. Тому король польський вирішив не ставити під загрозу престол, вітчизну і своє життя і позбавив спадкоємця всіх прав, увязнивши його в темницю, де він – Сехізмундо – і виріс під пильною охороною і спостереженням Клотальдо. Але тепер Басиліо хоче різко змінити долю наслідного принца: той опиниться на троні і отримає можливість правити. Якщо ним керуватимуть добрі наміри і справедливість, він залишиться на троні, а Естрелья, Астольфо і всі піддані королівства принесуть йому присягу на вірність.
Тим часом Клотальдо призводить до короля Росауру, яка, розчулена участю монарха, розповідає , що вона – жінка і опинилася в Польщі в пошуках Астольфо, пов’язаного з нею узами любові – саме її портрет носить принц Московії на грудях. Клотальдо надає молодій жінці всіляку підтримку, і вона залишається при дворі, у свиті інфанти Естрелья під ім’ям Астрея. Клотальдо за наказом Басіле дає Сехізмундо заколисливий напій, і , сонного, його перевозять в палац короля. Тут він прокидається і, усвідомивши себе владикою, починає творити безчинства, немов вирвавшийся на волю звір: з усіма, включаючи короля, грубий і різкий, скидає з балкона в море слугу, який наважився йому перечити, намагається вбити Клотальдо. Терпінню Басиліо приходить кінець, і він вирішує відправити Сехізмундо назад в темницю. «Прокинешся ти, де прокидався раніше» – така воля польскою короля, яку слуги негайно приводять у виконання, знову обпоївши наслідного принца сонним напоєм.
Сум’яття Сехізмундо, коли він прокидається в кайданах і звірячих шкурах, не піддається опису. Клотальдо пояснює йому, що все, що той бачив, було сном, як і все життя, але, каже він повчально , «і в сновидінні / добро залишається добром» . Це пояснення справляє незабутнє враження на Сехізмундо, який тепер під цим кутом зору дивиться на світ .
Басиліо вирішує передати свою корону Астольфо, який не залишає домагань на руку Естрелії. Інфанта просить свою нову подругу Астрею роздобути для неї портрет, який принц Московії носить на грудях. Астольфо впізнає її, і між ними відбувається пояснення, в ході якого Росаура спочатку заперечує, що вона – це вона. Все ж правдами і неправдами їй вдається вирвати у Астольфо свій портрет – вона не хоче , щоб його бачила інша жінка. Її образі й болю немає меж , і вона різко дорікає Астольфо в зраді.
Дізнавшись про рішення Басиліо віддати корону Польщі принцу Московії, народ піднімає повстання і звільняє Сехізмундо з темниці. Люди не хочуть бачити чужинця на престолі, а чутка про те, де захований спадкоємець-принц , вже облетіла межі королівства; Сехізмундо очолює народний бунт. Війська під його проводом перемагають прихильників Басиліо, і король вже приготувався до смерті, віддавши себе на милість Сехізмундо. Але принц змінився: він багато передумав, і шляхетність його натури взяла гору над жорстокістю і брутальністю. Сехізмундо сам припадає до ніг Басиліо як вірний підданий і слухняний син. Сехізмундо робить ще одне зусилля і переступає через свою любов до Росаури заради почуття, яке жінка відчуває до Астольфо. Принц Московії намагається послатися на різницю в їх походження , але тут у розмову вступає благородний Клотальдо: він говорить, що Росаура – його дочка, він впізнав її по шпазі, колись подарованої ним її матері. Таким чином, Росаура і Астольфо рівні за своїм становищем і між ними більше немає перешкод , і справедливість торжествує – Астольфо називає Росауру своєю дружиною. Рука Естрелії дістається Сехізмундо. З усіма Сехізмундо привітний і справедливий, пояснюючи своє перетворення тим, що боїться знову прокинутися в в’язниці і хоче користуватися щастям, немов сном.
Источник
Стислий переказ, виклад змісту скорочено
Дійові особи:
– Басиліо, король Полонії;
– Сехисмундо, принц;
– Астольфо, герцог Московії;
– Клотальдо, старий;
– Кларін, блазень;
– Естрелья, інфанта;
– Росáура, знатна дама;
– Солдати, почет, музиканти, співаки, слуги, придворні дами.
Дія відбувається у дворі польського короля, у фортеці неподалік і на полі битви.
Хорнада 1
З одного боку – заросла лісом гора, з іншого – вежа, підніжжя якої править за в’язницю Сехисмундо. Двері, що навпроти глядача, – прочинені. Дія починається надвечір.
Сцена 1
Росаура, в чоловічому одязі, з’являється на вершині скелі й спускається в долину; за нею йде Кларін.
Росаура питає у Кларіна куди той поспішає, каже, що їй не подобається тут.
Кларін просить її не залишати його, та тут, вдалечіні від дому “Скінчить рахунки і почать розмову”.
Кларін питає у Росаури, що вони будуть тут робити, коли стане темно.
Росаура каже, що бачить будову вдалині. “Ця вежа черкає тучі, на камінь схожа, що звалився з кручі”.
Кларін сподівається, що там вони знайдуть притулок.
Прийшовши туди, вони проймаються неприємними відчуттями. Тут вони бачать Сехисмундо, заточеного у вежі.
Росаура пропонує покинути це місце.
Кларін “духу вже тікати я не маю”.
Росаура збирається оглянути в’язницю, каже про те, що бачить в звіриній шкурі людину і хоч вона все ще боїться, але хоче почути, що в’язень скаже.
Сцена 2
Стулки дверей розчиняються, і видно Сехисмундо; він у кайданах, одягнений у звірину шкуру. У вежі мерехтить світло.
Сехимундо говорить про те, що він у цій в’язниці лише за те, що народився; побачивши, що його післухати, рветься повбивати тих, хто прибув.
Кларін говорить, що глухий, али йому не дісталося.
Сехисмундо говорить про свої почуття Росаурі.
Росаура збирається назватися.
Сцена 3
Клотальдо (за сценою) кличе сторожу. Та наказує забити гостей.
Кларін:
“Стражі цеї вежі,
Якщо нас ви пропустили,
Значить, ви дали нам вибір, –
А схопити нас наглевшее”.
Входять Клотальдо з пістолем у руках і солдати. Обличчя у всіх закутані.
Клотальдо говорить новоприбулим здатися.
Сехисмундо погрожує розправитися з собою за них.
Клотальдо наказує замкнути Сехисмундо.
Солдати виводять Сехисмундо і замикають його у в’язниці.
Сцена 4
Росаура стверджує, що Кларіном оволоділа Гординя, що той, у свою чергу, заперечує і просить про поміч.
Клотальдо:
“Взять
Зброю в них і зав’язати
Очі їм, аби не знали,
Звідки вийдуть і кудою”.
Росаура віддає свою зброю найбільш гідному її, а Кларін гультяю-солдатові.
Клотальдо питає, хто дав зброю, у відповід чує “Жінка, ймення якої вона не може назвати”.
Клотальдо (убік) думає, чи не шпага це, яку він залишив прекрасній Віоланте, і чи його це син.
“Жить чи вмерти? – я не знаю,
Що з них важче, то й змовкаю”. (Виходить)
Зала в королівському палаці.
Сцена 5
Астольфо і солдати виходять з одного боку, з другого — інфанта Естрелья і придворні дами. За сценою – військова музика і залпи салютів.
Астольфо до Естрельї:
“Ви – Аврора в сяйві свята,
Флора в мирі, і крицева
В грізний час війни Паллада
І в цім серці королева”.
Естрелья звинувачує його в тому, що його слова не відповідають вчинкам.
Астольфо повідав про те, що не дивлячись на те, що народжений від меншої сестри, але через те, що хлопчик має першість на трон Полонії перед Естрельою.
Естрелья каже про те, що його зраджує портрет на його грудях.
Астольфо запевняє, що розкаже про свої наміри пізніше.
Сцена 6
Входить король Басиліо із своїм почтом. Естрелья і Астольфо говорять йому про те, як шанують його.
Басиліо каже, що він їх урівняє. Говорить про свою любов до науки, особливо математики.
Королева Клорілене народила йому сина, який перед народженням з’являвся породіллі в снах, де несе їй смерть. Сон був пророчим, Сехисмундо, народившись, позбавив її життя. Через те його ув’язнили. Але тепер він про це шкодує і хоче повернути Сехисмундо на трон.
“Перша з них, – якщо він буде
Мудрий з вами й справедливий,
Подолавши передвістя,
Про яке тут чули всі ви, –
То здобудете законно
Принца, що недолю звідав,
Мав за двір і почет гори,
Ну, а звірів – за сусідів.
Друга. Тож, якщо зухвалий,
Тішачи пиху жорстоку,
Він помчиться без гнуздечки
По шляху свого пороку, –
Буду знову милосердним,
Злу поставивши заслону;
І, його лишивши спадку,
Я вчиню все по закону,
Бо вернуть його в темницю
Не жорстокість, а покара.
Ось і третя: якщо буде
Принц таким, немов почвара, –
Вас шануючи, васали,
Дам я вам державців, гідних
Цього скіпетра й корони;
Тож, як престолонаслідних
Небожа й небогу в шлюбі
Королівському з’єднаю,
Справедливість учинивши
По законнім обичáю”.
Всі чекають на Сехисмундо.
Басиліо сповіщає, що завтра він буде в замку.
Всі виходять, супроводжуючи Естрелью і Астольфо; король залишається.
Сцена 7
Входять Клотальдо, Росаура, Кларін.
Клотальдо сповістив про те, що чужинець побачив принца. Та Бассиліо пробачає його і чужинців.
Сцена 8
Клотальдо говорить іноземцям, що вони вільні.
Росаура каже, що довічно буде рабом Клотальдо, в знак вдячності. З чим той не погоджується.
Клотальдо віддає шпагу Росаурі.
Росаура обіцяє відомстити ворогу.
Клотальдо хотів би дізнатися, хто ворог.
Росаура:
“Ворог мій – московський герцог,
Це Астольфо”.
Клотальдо просить залижите бражная мстити.
Росаура стверджує, що хоч принц все ще є кривдником.
“Чи Астольфо, що приїхав
Шлюб з Естрельєю узяти,
Цим не міг мене образить?
Знай, сказав я забагато”.
Росаура і Кларін виходять.
Клотальдо просить зупинитися.
Хорнада 1
Зала в королівському палаці.
Сцена 1
Басиліо, Клотальдо.
Клотальдо говорить про те, що дав Сехисмундо напій, від якого той впав у летаргічний сон.
Басиліо каже, що хоче випробувати Сехисмундо, оповістивши його про те, хто він і дати йому побути на троні до того часу, коли Сехисмундо покажесвоє єство, а далі запевнити, що то був сон, адже “Хто живе, той марить завше”.
Клотальдо каже, що Сехисмундо прокинувсь.
Басиліо дозволяє розповісти Сехисмундо усю правду.
Сцена 2
Входить Кларін, Клотальдо розпитує у того новини.
Кларін відповідає:
“милість твоя хоче
За Росауру помститись
Та їй радить на жіноче
Убрання своє змінити”.
Кларін каже, що небога Клотальдо живев палаці, змінивши ім’я, Клотальдо хоче рятувати її честь.
Кларін:
“Тут ніхто, хоч я Кларін,
Та коли кларнет заграє,
Зразу все король, Астольфо
І Естрелья зрозуміють;
Бо слуга й Кларін-Кларнет, –
Це дві речі, що не вміють
Зберігати таємницю;
І, якщо в годину пізню
Я замовкну, то про мене
Ще співатимуть цю пісню:
Я, Кларнет, лунаю й зву
Вам зорю нову”.
Клотальдо каже, що зважить на його таланти.
Сцена 3
Музиканти співають, а слуги несуть одяг Сехисмундо, який виходить і, здивований, зупиняється.
Сехисмундо не може зрозуміти де він і чому. Розмовляє зі слугами та завважив, що любить військову музику. Клотальдо, що лютував у тюрьмі, шанує його, що дуже дивно для Сехисмундо.
Клотальдо розповідає йому, що Сехисмундо польский принц і його в неволі ховало від зла, а зараз його повернули в палац, бо вирішили, що він зможе усе подолати.
Сехисмундо хоче вбити Клотальдо за те, як той з ним учинив у тюрмі, а той намагається його запевнити, що це сон. Сехисмундо сподобався Кларін, адже він його втішив, тому, Сехисундо простить Кларіна представитися.
“Шалапут, гульвіса,
Я повсюди пхаю носа,
Адже я отой проноза,
Знаний скрізь і хитрий з біса.
Пане мій,
Я – утішник мандрівний
Сехисмундо всіх на світі”.
Сцена 4
Входить Астольфо.
Астольфо шанує Сехисмундо і представляється:
“Астольфо, герцог
Я московський і, щоб знали,
Ваш кузен, ми рівня вдвох”.
Сехисмундо не сподобалось з якою пихою він говорить.
Сцена 5
Входить Естрелья.
Естрелья стверджує йому, що необхідно все відкинути та зійти на престол.
Сехисмундо зачарований Естрельєю. Кларін сповіщає, що то його кузина.
Сехисмундо захоплений нею. Астольфо схвильований. Сехисмундо уперто стоїть на своєму. Слуга не хоче йому коритися.
Сехисмундо хапає другого слугу і виходить; усі йдуть за ним і негайно повертаються. Слуга впав з балкона в море.
Сцена 6
Входить Басиліо. Сехисмундо розповітає йому, що кинув слугу з балкона.
Басиліо розчарований, шкодує, що Сехисмундо з’явився на світ.
Сехисмундо:
“Дати – це шляхетна справа,
Що не міряється злотом,
Але дар відняти потім –
То вже річ низька й лукава”.
Сехисмундо обіцяє відомстити Басиліо.
Басиліо:
“Зваж на зриму засторогу:
Сниться, може, це тобі ж,
Хоч гадаєш, що не спиш,
Втім, усе збагнеш потроху”.
Сехисмундо впевнений, що не спить.
Сцена 7
Входить Росаура в жіночому вбранні.
Росаура боїться зустрітися з Астольфо.
Кларін питає у Сехисмундо, що його здивувало.
Сехисмундо відповів, що красива жінка, впізнає Росауру, розпитує хто вона.
Сцена 8
Входить Клотальдо, який спочатку зупиняється за завісою.
Клотальдо хочу поквитатися з Сехисмундо.
Росаура просить Сехисмундо дати їй піти, але той не відпускає її та налаштований рішуче.
Клотальдо хоче його спинити. Росаура впевнена, що зірки не помилилились на рахунок Сехисмундо, вона впевнена, що тут і загине. Клотальдо просить Сехисмундо бути розважливим, але той, натомість, лише запевняє, що вб’є його. Сехисмундо виймає шпагу; Клотальдо притримує її і стає на коліна, стверджує, що буде чекати, поки Сехисмундо вгамують. Росаура кличе на поміч.
Сцена 9
Входить Астольфо в той час, коли Клотальдо падає йому до ніг; він стає між ним і Сехисмундо.
Астольфо просить Сехисмундо зупинитися, але той жадає помсти.
Астольфо оголює шпагу, і вони б’ються.
Сцена 10
Входять Басиліо, Естрелья і почет.
Басиліо питає в Сехисмундо про те, чому той не шанує сивини, Сехисмундо відповідає, що усім відомстить. Басиліо запевняє його одуматися, бо це все сон і Сехисмундо скоро отямиться.
Сцена 11
Естрелья каже Астольфо, що знає, що він кохає жінку, портрет якої був у нього на грудях, коли вони зустрілися.
Сцена 12
Росаура за завісою.
Росаура (убік):
“Слава Богу! Вже минають
Мої злигодні й м’якшиться
Їх жорстокість. Хто це бачив,
Той нічого не боїться!”.
Астольфо знімає портрет.
Росаура наближається, зізнається, що вона Астрея.
Естрелья каже, що лише їй вона довіряє, що довірить їй забрати у Астольфо портрет.
Сцена 13
Росаура бідкається через весілля Астольфо і Естрельї, чекає допомоги неба.
Сцена 14
Входить Астольфо, несучи портрет. Він впізнає Росауру, але та опирається, запевняючи, що вона Астрея, каже, що прийшла за дорученням Естрельї забрати портрет.
Астольфо стверджує, що вона його не введе в оману, та запевняє, що лише чекає на портрет, Астольфо дражниться, питає, що буде як не дасть.
Источник